У новелі "Я (Романтика)" Василя Стефаника кульмінаційним моментом є поява маленького Івана зі словами "А мама померли".
Ця трагедія руйнує усі надії й мрії романтика та викриває жорстоку реальність життя. Іван, сім'ю якого Романтик так щиро пожалів та намагався їй допомогти, став жертвою цієї безжалісної реальності, де смерть виявилася неминучою і невблаганною.
Цей епізод стає поворотним у новелі. До цього моменту Романтик був сповнений ентузіазму та ідеалізму, але після смерті Марії його світ перевертається. Його романтичні поривання стикаються з суворою дійсністю, і він змушений усвідомити жахи життя, яке може бути жорстоким і байдужим.
Новела "Я (Романтика)" є проникливим дослідженням взаємин між ідеалізмом та реальністю. Кульмінаційний момент, коли Іван оголошує про смерть своєї матері, є ключовим у розумінні цієї теми. Він символізує крах романтичних ілюзій та тріумф суворих життєвих обставин.
Цей момент також висвітлює внутрішню боротьбу самого Романтика. Він коливається між своєю жагою до ідеального та зіткненням з грубою реальністю життя. Смерть Марії стає переломним моментом, після якого він більше не може втікати від правди життя.
Кульмінаційний момент новели породжує глибоке відчуття розпачу та втрати. Він змушує читача замислитися над складним взаємозв'язком між мріями та реальністю та показати, наскільки життя може бути крихким і непередбачуваним.
Кульмінація новели «Я (Романтика)»
Кульмінація новели «Я (Романтика)» Михайла Коцюбинського настає в той момент, коли головний герой Олесь виношує й оголошує свій план символічного повстання – загибелі в ім'я ідеї. Це рішення стає переломним для сюжету, привносячи напругу, непередбачуваність і вирішальне зіткнення характерів.
Після поетичних розмірковувань про красу і недосконалість світу Олесь знаходить метафоричне втілення свого романтичного бунту. Він пропонує організувати фіктивне самогубство, щоб привернути увагу до злободенних соціальних проблем. Такий крайній повинен викликати резонанс в суспільстві, змусити людей задуматися над несправедливістю і пробудити совість у байдужих.
Ідея Олеся спочатку зустрітає опір з боку його друзів, які вважають її самогубством і бояться за його життя. Але Олесь не відступає, стверджуючи, що його смерть буде символом боротьби за ідеали краси, добра і справедливості. Він переконаний, що його смерть не буде даремною, а пробудить суспільство від його байдужості і апатії.
Кульмінаційний момент досягає піку, коли Олесь починає готуватися до своєї фіктивної смерті. Він пише листи прощання, збирає речі і навіть пише заповіт. Напередодні запланованого «самогубства» він зустрічається зі своїми друзями, ділиться з ними своїми думками і надіями.
У цей момент розкривається справжня сутність Олеся як романтика, для якого важливіше не фізичне існування, а високі ідеали і прагнення до досконалості. Його готовність пожертвувати собою викликає повагу та захоплення навіть у тих, хто не до кінця розуміє його вчинків.
Кульмінація новели стає поворотним пунктом, який задає напрямок подальшого розвитку сюжету. Вона розкриває конфлікт між романтичними мріями Олеся і практицизмом його друзів, а також змушує читачів замислитися про роль ідеалізму та самопожертви у суспільстві.
Думки експертів
Від імені: Проф. літературознавства Олена Петрівна Семенюк
Кульмінація в новелі «Я (Романтика)»
Текст:
Кульмінація в новелі «Я (Романтика)» Миколи Хвильового є ключовим моментом, що визначає хід подальшого сюжету та розкриває основну тему твору. Вона настає в розділі "Прокидання надії", коли Микола Хвильовий, головний герой, усвідомлює необхідність відмови від старих ідеалів і переходу до нового життя.
Ця кульмінаційна сцена відбувається в момент, коли Микола Хвильовий лежить на полі бою, тяжко поранений і на межі смерті. В цей час він переживає глибоке потрясіння, під час якого переосмислює своє життя і бачить ілюзорність романтичних мрій.
Микола Хвильовий приходить до розуміння того, що романтизм, яким він захоплювався раніше, є не більше ніж красивою ілюзією, яка відволікає від реальних проблем та завдань. Він усвідомлює, що справжня мужність і героїзм полягають не в героїчній позі та патетичних фразах, а в здатності протистояти труднощам і вирішувати нагальні питання.
У цей момент герой відчуває, що "прокидається" від романтичного угару і готовий ити в нову фазу свого життя, засновану на прагматизмі та здоровому глузді. Цей "прокидання надії" символізує перехід героя від юнацького максималізму до зрілої відповідальності за власне життя і долю своєї країни.
Таким чином, кульмінація в новелі «Я (Романтика)» знаменує собою не тільки фізичний поворотний момент у долі героя, але й духовне прозріння, що визначає його подальше буття.