КОГО НАЗИВАЮТЬ ДІДУСЕМ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ

Дідусь академічної доброчесності

Доктор Ендрю Рудд Джексон, широко відомий як “Дідусь академічної доброчесності”, був піонером у сфері академічної доброчесності та етики досліджень у Сполучених Штатах.

Джексон народився в Саффолку, Вірджинія, в 1912 році. Він отримав ступінь доктора філософії в Університеті Нотр-Дам у 1950 році і приєднався до факультету Університету Ратгерса в 1954 році. У Ратгерсі він став деканом Вищої школи з 1971 по 1981 рік.

Саме під час свого перебування в Ратгерсі Джексон вперше звернув увагу на поширеність студентського плагіату та інших порушень академічної доброчесності. Він вважав, що традиційні підходи до викладання етики досліджень були неефективними і що потрібен більш цілісний підхід.

У 1975 році Джексон опублікував новаторську роботу “Позачесне дослідження: виклик неприйнятної поведінки”, яка стала важливим внеском у цю галузь. У цій роботі він висунув концепцію “ланцюга довіри”, яка стверджує, що порушення академічної доброчесності підриває довіру від студентів до викладачів, від викладачів до колег та від університетів до громадськості.

Джексон також був одним із засновників Міжнародного центру академічної цілісності (ICAI) у 1992 році. ICAI є провідною організацією, яка займається просуванням академічної доброчесності в усьому світі.

Джексон зіграв ключову роль у розробці Керівних принципів Національної академії наук, інженерії та медицини щодо підтримки цілісності в дослідженнях. Ці керівні принципи є основою для політики академічної доброчесності в багатьох установах освіти та досліджень.

Джексон вийшов на пенсію в 1981 році, але продовжував бути активним у галузі академічної доброчесності до своєї смерті у 2014 році. Він був нагороджений численними нагородами за свою роботу, зокрема, Премією Кемпбелла в галузі етики досліджень у 2004 році та Премією за видатні заслуги в галузі академічної доброчесності від ICAI у 2006 році.

Спадщина Джексона в галузі академічної доброчесності триває і сьогодні. Його праці допомогли встановити стандарти академічної доброчесності на міжнародному рівні, і його прихильність до просування чесності та етики в дослідженнях надихала покоління науковців і викладачів.

Запитання 1: Хто є дідусем академічної доброчесності?

Відповідь: Дідусем академічної доброчесності вважають німецького філософа Вільгельма фон Гумбольдта.

Запитання 2: Чому Вільгельма фон Гумбольдта називають дідусем академічної доброчесності?

Відповідь: Вільгельм фон Гумбольдт є засновником Берлінського університету, який був першим університетом, що запровадив сучасну концепцію академічної свободи та самоврядування. Ці принципи заклали основу для встановлення етичних стандартів у вищій освіті, що згодом стало відомим як академічна доброчесність.

Запитання 3: У чому полягає основний внесок Вільгельма фон Гумбольдта в академічну доброчесність?

Відповідь: Основний внесок Гумбольдта полягає у визначенні цілісності як основи академічної діяльності. Він стверджував, що університети повинні бути місцями, вільними від зовнішнього впливу та політичної упередженості, де знання та істина мають першочергове значення.

Запитання 4: Як ідеї Вільгельма фон Гумбольдта вплинули на розвиток академічної доброчесності?

Відповідь: Ідеї Гумбольдта сформували фундаментальні принципи академічної доброчесності, включаючи: свободу наукових досліджень, відповідальність за достовірність інформації та прозорість у науковому процесі. Ці принципи стали основою для створення етичних кодексів і політик у вищих навчальних закладах у всьому світі.

Запитання 5: Якими є спадок і значення Вільгельма фон Гумбольдта в сучасній епосі академічної доброчесності?

Відповідь: Спадщина Гумбольдта як дідуся академічної доброчесності є незмінною в сучасну епоху. Його принципи продовжують надихати та інформувати зусилля з підтримки етики в наукових дослідженнях, викладанні та наукових публікаціях. Його праці про свободу слова та академічне самоврядування залишаються актуальними для вирішення сучасних викликів пов'язаних із академічною доброчесністю, таких як плагіат, фабрикація даних та упередженість у дослідженнях.