ПІСЛЯ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ НИРКИ З МЕТОЮ ІМУНОСУПРЕСІЇ ЗАСТОСОВУЮТЬ:

Яка відповідь є правильною?

• такролімус;
• циклофосфамід;
• метотрексат;
• фторурацил;

Імуносупресія після трансплантації нирки

Після трансплантації нирки з метою імуносупресії застосовують препарати, що пригнічують імунну відповідь організму реципієнта, запобігаючи відторгненню трансплантованого органу.

Основними групами імуносупресивних препаратів, що використовуються після трансплантації нирки, є:

Інгібітори кальциневрину

* Такролімус
* Циклоспорин

Ці препарати блокують активацію Т-клітин, які відіграють ключову роль в імунній відповіді.

Інгібітори мішеней рапаміцину (mTOR)

* Еверолімус
* Сиролімус

Ці препарати пригнічують ріст і проліферацію клітин, включаючи Т-клітини та В-клітини.

Моноклональні антитіла

* Базиліксимаб
* Даколізумаб

Ці препарати зв’язуються з рецепторами на поверхні Т-клітин, блокуючи їх активацію та проліферацію.

Кортикостероїди

* Преднізолон
* Метилпреднізолон

Кортикостероїди мають широкий спектр імуносупресивних ефектів, включаючи пригнічення функції Т-клітин, макрофагів та нейтрофілів.

Найбільш правильним варіантом відповіді є:

Такролімус

Такролімус є найчастіше використовуваним імуносупресивним препаратом після трансплантації нирки. Він має хорошу ефективність у запобіганні відторгнення та відносно низький ризик побічних ефектів.

Дозування та спостереження

Дозування імуносупресивних препаратів підбирається індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням рівнів препарату в крові та клінічної відповіді.

Регулярне спостереження за рівнями імуносупресивних препаратів у крові є важливим для забезпечення ефективної імуносупресії та мінімізації ризику побічних ефектів.

Побічні ефекти

Найпоширенішими побічними ефектами імуносупресивних препаратів є:

* Інфекції
* Підвищений ризик розвитку новоутворень
* Пошкодження нирок
* Гіпертензія
* Гіперхолестеринемія
* Цукровий діабет

Необхідний ретельний моніторинг пацієнтів для виявлення та лікування побічних ефектів.

Штратегії мінімізації імуносупресії

З метою мінімізації імуносупресії та зниження ризику побічних ефектів, використовуються такі стратегії:

* Індукційна терапія: Використання високих доз імуносупресивних препаратів у початковий період після трансплантації.
* Поступова відміна: Зменшення доз імуносупресивних препаратів з часом за відсутності ознак відторгнення.
* Моніторинг мінімального рівня: Пристосування доз імуносупресивних препаратів до найнижчих ефективних рівнів.
* Терапевтичний лікарський моніторинг: Використання регулярного моніторингу рівнів імуносупресивних препаратів у крові для оптимізації терапії.

У висновку, імуносупресивні препарати відіграють вирішальну роль у запобіганні відторгнення трансплантованої нирки. Такролімус є найбільш часто використовуваним імуносупресивним препаратом після трансплантації нирки. Ретельний моніторинг рівнів препарату в крові та клінічної відповіді є необхідними для забезпечення ефективної імуносупресії та мінімізації ризику побічних ефектів. Штратегії мінімізації імуносупресії дозволяють знизити довгострокові ризики, пов’язані з прийомом імуносупресивних препаратів.