ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ПОНЯТТЯ «НАЦІОНАЛЬНА МОВА» Й «ЛІТЕРАТУРНА МОВА»

Національна та літературна мови

Національна мова та літературна мова — це дві тісно пов’язані, але різні концепції в лінгвістиці. Обидві вони є формами мови, що використовуються спільнотою, але мають відмінні характеристики та функції.

Національна мова

Національна мова — це мова, яка спонтанно виникає та розвивається в межах певної нації або етнічної групи. Вона є першою мовою переважної більшості носіїв, слугуючи засобом спілкування, культурного вираження та ідентичності. Національна мова може мати різні діалекти і регіональні варіанти, залежно від географічного розташування та соціальної структури.

Національна мова служить основою для формування літературної мови, яка є кодифікованою та стандартизованою формою національної мови. Літературна мова використовується в офіційних документах, освітній системі, ЗМІ та літературі. Вона спирається на норми, встановлені мовними авторитетами, такими як словники та граматики. Літературна мова є символом національної культури та престижу і часто асоціюється з освіченістю.

Літературна мова

Літературна мова — це форма національної мови, яка була піддана кодифікації, стандартизації та нормалізації. Вона є відшліфованою, стилістично розробленою мовою, що відповідає певним граматичним, лексичним і орфографічним нормам. Літературна мова використовується в письмовій формі та в офіційних контекстах, таких як освіта, право, адміністрація та література.

Літературна мова відрізняється від розмовної мови. Вона використовує більш складні та різноманітні мовні засоби, зокрема тропи, фігури мови та архаїзми. Літературна мова також має більш чітко визначену систему правил, що регулюють її структуру та використання.

Відмінності між національною та літературною мовами

Головні відмінності між національною та літературною мовами полягають у:

* Сфера використання: Національна мова використовується в повсякденному спілкуванні, тоді як літературна мова призначена для офіційного, письмового та літературного використання.
* Кодифікація та стандартизація: Літературна мова є кодифікованою та стандартизованою, в той час як національна мова може мати значні діалектні та регіональні варіації.
* Стиль: Літературна мова відрізняється більш високим стилем і складним синтаксисом, ніж розмовна мова.
* Фіксація в письмовій формі: Літературна мова в основному використовується в письмовій формі, в той час як національна мова використовується в обох формах — усно і письмово.

Взаємозв’язок між національною та літературною мовами

Національна та літературна мови тісно пов’язані. Літературна мова ґрунтується на національній мові і є її унормованою формою. Національна мова, у свою чергу, служить джерелом лексики, граматики та ідіоматики для літературної мови.

Взаємодія між цими мовними формами є динамічною. Зміни в національній мові можуть впливати на літературну мову, і навпаки. Наприклад, поповнення лексики та зміни в синтаксисі національної мови можуть відбитися на літературній мові.

Національна та літературна мови в Україні

В Україні є дві основні національні мови: українська та кримськотатарська. Українська літературна мова заснована на середньоукраїнських говорах, і її розвиток пов’язаний з діяльністю українських письменників і культурних діячів. Кримськотатарська літературна мова зазнала впливу османської культури та літератури.

Українська та кримськотатарська літературні мови є офіційними мовами України, вони використовуються в державних установах, освітній системі, ЗМІ та літературі. Обидві мови розвиваються динамічно і відбивають культурну та соціальну багатогранність України.

Запитання 1: У чому полягає основна відмінність між поняттями "національна мова" та "літературна мова"?

Відповідь: Національна мова є природною мовою, якою спілкується весь народ або його більшість. Вона характеризується діалектами та говірками, які мають свої локальні особливості. Натомість літературна мова є унормованою формою національної мови, яка використовується в письмовому та офіційному мовленні. Вона відзначається високим рівнем стандартизації, має загальновизнані орфографічні, морфологічні та синтаксичні норми.

Запитання 2: Які переваги має літературна мова над національною мовою?

Відповідь: Літературна мова надає ряд переваг порівняно з національною мовою:

Однорідність: Вона забезпечує єдність і взаєморозуміння серед носіїв національної мови, незалежно від їхніх діалектних відмінностей.
Високий статус: Літературна мова використовується в офіційному мовленні, освіті та культурному житті. Це надає їй статус престижної мови.
Зручність зберігання інформації: Завдяки стандартизації літературна мова дозволяє ефективно зберігати та передавати інформацію в письмовому вигляді.
Виражальна сила: Унормовані граматичні та лексичні норми літературної мови дають змогу більш точно і виразно передавати думки та почуття.

Запитання 3: Чи може існувати національна мова без літературної мови?

Відповідь: Так, національна мова може існувати без літературної мови. Це характерно для мов нечисленних або неписьменних народів. У такому випадку національна мова використовується в усній формі спілкування, не маючи офіційного статусу і чітких норм.

Запитання 4: Які функції виконує літературна мова?

Відповідь: Літературна мова виконує такі основні функції:

Комунікативна: Вона слугує засобом спілкування в офіційних, наукових, освітніх та культурних сферах.
Естетична: Літературна мова використовується в художній літературі, театру і кіно, виконуючи художньо-виражальну та естетичну функції.
Інтегруюча: Вона сприяє об'єднанню та згуртуванню нації, даючи спікерам відчуття спільної мовної ідентичності.
Соціальна: Літературна мова відіграє важливу роль у соціальній ієрархії, визначаючи рівень освіти та соціального статусу мовців.

Запитання 5: Які фактори впливають на формування літературної мови?

Відповідь: Формування літературної мови зумовлено численними факторами:

Історичні: Політичні та соціальні події впливають на розвиток мови, зокрема на встановлення норми і кодифікацію правил.
Соціальні: Літературна мова формується в рамках певних соціальних груп, наприклад, освіченого класу або релігійної общини.
Культурні: Літературні твори, фольклор та інші культурні явища сприяють закріпленню норм літературної мови.
Лінгвістичні: Внутрішні закономірності мовної системи також впливають на формування літературної мови, наприклад, на встановлення граматичних і лексичних законів.