ЩО ТАКЕ ПЕРСОНІФІКАЦІЯ ПРИКЛАДИ

Персоніфікація

Персоніфікація – це троп, що надає людські якості неживим істотам або абстрактним поняттям. Ця літературна техніка використовується для створення яскравих образів, посилення емоційного впливу та надання твору виразності.

Історія персоніфікації

Прийом персоніфікації з’явився в літературі ще в античні часи. Його застосування можна знайти у міфах, епосах та поезії стародавньої Греції та Риму. Персоніфіковані образи богів, героїв та сил природи були важливою частиною античного світогляду.

У середньовічній літературі персоніфікація продовжувала активно використовуватися, особливо в релігійних текстах та алегоріях. Персонажі персоніфікованих понять, таких як Добро, Зло, Мудрість, мали велике значення в ієрархічній системі цінностей тогочасного суспільства.

Згодом прийом персоніфікації став невід’ємною частиною багатьох літературних напрямів, від романтизму до сюрреалізму. Видатні письменники, такі як Шекспір, Мілтон, Вордсворт, Блейк та Кафка, майстерно застосовували персоніфікацію для створення глибоких та багатогранних творів.

Функції персоніфікації

Персоніфікація виконує ряд важливих функцій у літературі:

* Надання людських якостей: Персоніфікація надає неживим або абстрактним об’єктам людські риси, такі як свідомість, емоції, бажання та дії. Це дозволяє авторам оживити і зробити більш значущими поняття, які традиційно не мають людських характеристик.
* Посилення емоційного впливу: Присвоєння людських якостей неживим предметам або абстрактним поняттям створює емоційний зв’язок між читачем та текстом. Читачі можуть ідентифікуватися з персоніфікованими елементами, співчувати їм, боятися їх і відчувати до них інші емоції.
* Створення виразних образів: Персоніфікація допомагає створити яскраві та незабутні образи. Наддаючи людські якості неживим предметам, автори роблять їх більш наочними та образними, дозволяючи читачам відчути їх на більш особистісному рівні.
* Уособлення глибинних концепцій: Персоніфікація може бути використана для уособлення складних філософських, психологічних та соціальних концепцій. Надаючи людські риси абстрактним ідеям, автори можуть зробити їх більш зрозумілими та доступними для читачів.

Типи персоніфікації

Існує кілька основних типів персоніфікації:

* Явна персоніфікація: Безпосередньо надає людські якості неживому об’єкту або абстрактному поняттю. Наприклад, “Вітер шепотів секрети в мої вуха”.
* Неявна персоніфікація: Натякає на людські якості без їх прямого вказання. Наприклад, “Дерева танцювали на вітрі”.
* Уособлення: Надання неживим об’єктам або абстрактним поняттям людських форм і рис. Наприклад, “Голод пожирав її нутрощі”.
* Прозопопея: Надання неживим предметам або абстрактним поняттям людської мови. Наприклад, “Місяць звернувся до зірок із питанням”.

Приклади персоніфікації в літературі

* В “Оді до одуда” Тараса Шевченка “Вітер з гаєм розмовляє”.
* У “Пісні про Роланда” “Земля тремтіла під ногами коней”.
* У “Гамлеті” Шекспіра “Смерть носить корону”.
* У “Казці про золотого півника” Пушкіна “Місяць виплив на небо”.
* У “Майстрі і Маргариті” Булгакова “Місто говорило різними голосами”.

Персоніфікація є одним з найпопулярніших та ефективних тропів у літературі. Вона дозволяє авторам оживити свій текст, створити емоційний зв’язок з читачами та висловити складні концепції в яскравій та незабутній спосіб.

Запитання 1: Що таке персоніфікація?

Відповідь: Персоніфікація – це прийом стилістики, коли неживим предметам або абстрактним поняттям приписуються людські якості, наприклад, думки, почуття або вчинки. Цей прийом дозволяє зробити текст або промову більш виразними та яскравими.

Запитання 2: Наведіть приклади персоніфікації у літературі.

Відповідь:

• "Ніч ніжною рукою торкалася його лиця" (М. Булгаков, "Майстер і Маргарита")
• "Люди потяглися до дому, як зачудовані чаром" (Л. Толстой, "Війна і мир")
• "Вітер шепоче мені щось, немов таємницю довіряє" (О. Довженко, "Зачарована Десна")

Запитання 3: Як використовувати персоніфікацію в повсякденному житті?

Відповідь: Персоніфікацію можна застосовувати в повсякденному спілкуванні, щоб надати висловлюванням емоційності та образності. Наприклад:

• "Комп'ютер засмутився, коли я вимкнув його без збереження файлів"
• "Час невпинно біжить вперед, не чекаючи на нікого"
• "Дощ неустанно барабанить по даху, наче хоче щось сказати"

Запитання 4: Які помилки можуть виникати при використанні персоніфікації?

Відповідь: Основна помилка при використанні персоніфікації – nadмірне її застосування, що призводить до штучності та тавтології. Не слід зловживати цим прийомом у текстах наукового чи ділового стилю.

Запитання 5: У чому полягає важливість персоніфікації в художніх творах?

Відповідь: Персоніфікація є ефективним інструментом для авторів художніх творів, оскільки вона допомагає:

• Оживити неживі предмети чи абстрактні поняття, роблячи їх більш близькими та зрозумілими для читача
• Створити образність, зробити текст більш емоційним та художнім
• Посилити символічне звучання твору, додаючи йому глибини та багатошаровості