Японський городовий
Японський городовий — поліцейський у дореволюційній Японії, який здійснював патрулювання та нагляд за громадським порядком у місцевості. Інститут городових існував із середини XIX століття до початку XX століття.
Виникнення та розвиток
У 1868 році, після реставрації Мейдзі, уряд Японії розпочав реформи державного управління. Серед іншого, було створено Міністерство внутрішніх справ, яке мало повноваження щодо підтримання правопорядку та управління місцевостями. У рамках цієї реформи було запроваджено інститут городових.
Спочатку городовими називалися поліцейські, які служили в столичних містах, таких як Токіо, Кіото та Осака. Вони були озброєні дерев’яними палицями та носили характерні уніформи темно-синього кольору з білими кантом та нашивками. Поступово, з розвитком сил правопорядку, система городових поширилася і на інші населені пункти Японії.
Функції та обов’язки
Городови виконували різноманітні функції, пов’язані із захистом громадського порядку та безпеки. До їх обов’язків входили:
* Патрулювання вулиць і районів для запобігання злочинам і порушенням порядку.
* Затримання та доставлення до відділків поліції осіб, підозрюваних у злочинах або порушеннях правил.
* Допомога потерпілим у надзвичайних ситуаціях та при нещасних випадках.
* Регулювання дорожнього руху та підтримка громадського порядку під час проведення демонстрацій та інших масових заходів.
* Виконання функцій пожежної охорони, а також профілактичних заходів для попередження пожеж.
Городови також виконували роль своєрідних громадських працівників, які допомагали людям вирішувати різні побутові питання та проблеми. Вони могли бути першими, до кого зверталися за допомогою потерпілі від стихійних лих, пограбувань чи інших злочинів.
Уніформа та знання
Уніформа городових складалася з темно-синьої куртки та штанів, білих гетрів та черевиків. На куртці носилися металеві значки з відмітними знаками, які вказували на регіон та підрозділ, де служив поліцейський. На голові городові носили кашкети з козирком.
Окрім уніформи городові були озброєні дерев’яними палицями, які називалися “дзьобо”. Вони використовувалися як для самооборони, так і для примусу затриманих осіб. Городови також мали свистки, якими подавали сигнали про надзвичайні ситуації або повідомляли про місцезнаходження порушників порядку.
Побутова діяльність
Городови, як правило, працювали у своїх районах і були добре знайомі з місцевими жителями. Вони мали добру репутацію та користувалися повагою у суспільстві. Городови часто брали участь у місцевих святах та обрядах, а також допомагали організовувати та проводити заходи для громади.
Проте, не всі городові мали однаково хорошу репутацію. Деякі з них зловживали своїм становищем, вимагали хабарі або навіть вчиняли злочини. У таких випадках городови, що порушували закон, підлягали покаранню нарівні із звичайними громадянами.
Скасування інституту городових
Інститут городових існував у Японії до початку XX століття. У 1930-х роках він був скасований у зв’язку з введенням нової системи поліції, заснованої на сучасних стандартах. Функції городових були передані поліційним підрозділам загального призначення.
Незважаючи на скасування, образ городових у темно-синій уніформі та з дерев’яною палицею залишився в народній пам’яті. Він став символом старої Японії та згадується у численних літературних творах, фільмах та піснях.
Запитання 1:
Що таке японський городовий?
Відповідь:
Японський городовий – це традиційний японський страж порядку, який виконував функції охоронця громадського порядку та охороняв вулиці в період Едо (1603-1868). Їх легко впізнавали за унікальною формою, яка включала темний плащ (каппа) з капюшоном, високі дерев'яні сандалі (гета), капелюх з великими полями та емблемою сімейного герба їхнього клану (мон) на плечах.
Запитання 2:
Які обов'язки виконували японські городові?
Відповідь:
Обов'язки городових були багатогранними. Вони охороняли вулиці, запобігали злочинам, гасили пожежі, регулювали вуличний рух, надавали першу медичну допомогу та допомагали людям з інвалідністю. Вони також служили посланцями та виконували церемоніальні функції під час фестивалів та інших подій.
Запитання 3:
Як набирали японських городових?
Відповідь:
Городових зазвичай набирали з нижчих верств японського суспільства, таких як роніни (безземельні самураї), селяни та ремісники. Кандидати повинні були бути фізично сильними, лояльними та мати гарну репутацію. Вони проходили суворий процес навчання і мали присягнути вірності чинному сьогуну.
Запитання 4:
Яка була роль японських городових у системі правосуддя епохи Едо?
Відповідь:
Городові відігравали важливу роль у правосудді епохи Едо. Вони мали право заарештовувати підозрюваних і доставляти їх до найближчої поліцейської дільниці для допиту та суду. У деяких випадках городові могли також проводити свої розслідування і виносити покарання, такі як штрафи або побиття.
Запитання 5:
Чи існують якісь сучасні еквіваленти японських городових?
Відповідь:
Сучасні еквіваленти японських городових можна знайти в поліцейських патрульних службах різних країн. Ці офіцери часто виконують схожі обов'язки, такі як патрулювання вулиць, запобігання злочинам і надання допомоги населенню. Однак, як правило, вони мають більшу формальну підготовку та можливості, ніж городові епохи Едо.