Батько органічної хімії
Фрідріх Велер (1800-1882) – німецький хімік, якого часто називають батьком органічної хімії. Його новаторські роботи на початку 19 століття поклали основу для розуміння структури та реакцій органічних сполук.
Раннє життя та освіта
Фрідріх Велер народився в Ешвеге, Німеччина. Закінчив медичний факультет університету Марбурга, де вивчав хімію та фізику. Після закінчення навчання в 1823 році він став інспектором аптек у Геттінгені.
Відкриття ізомерії
Одним із найважливіших внесків Велера в хімію було відкриття ізомерії. У 1828 році він виявив, що цианат срібла (AgNCO) і фульмінат срібла (AgCNO) мають однакову хімічну формулу, але різні фізичні та хімічні властивості. Це відкриття вказало на те, що речовини з однаковим складом можуть мати різні структури.
Синтез сечовини
Найвідомішим досягненням Велера був синтез сечовини в 1828 році. Раніше вважалося, що органічні сполуки, такі як сечовина, можуть утворюватися лише в живих організмах. Велер провів реакцію між ціанатом амонію (NH4NCO) і водою, отримавши сечовину (NH2)2CO. Цей синтез ознаменував народження органічної хімії як окремої дисципліни і довів, що органічні сполуки можуть утворюватися в лабораторних умовах.
Внесок у вивчення хімічних зв’язків
Велер також зробив значний внесок у розуміння хімічних зв’язків. Він розробив теорію радикалів, яка стверджувала, що атоми можуть об’єднуватися в групу, відому як радикал, що зберігає деякі хімічні властивості вихідних атомів.
Подальша кар’єра та спадщина
Після свого відкриття ізомерії та синтезу сечовини Велер продовжував проводити новаторські дослідження в галузі органічної хімії. Він вивчав хімію білків та амінокислот і зробив важливий внесок у зростання фармації.
Велер став професором хімії в Геттінгені в 1831 році і залишався там до своєї смерті в 1882 році. Його дослідження та відкриття заклали основу для розвитку органічної хімії, і він вважається одним із найважливіших хіміків усіх часів.
Визнання
Робота Велера була визнана науковою спільнотою. Він був обраний членом Королівського товариства та багатьох інших престижних організацій. У його рідному місті Ешвеге йому споруджено пам’ятник.
Запитання 1: Кого традиційно визнають батьком органічної хімії?
Відповідь: Традиційно батьком органічної хімії вважають Юстуса фон Лібіха.
Запитання 2: Чому саме Лібіха вважають батьком органічної хімії?
Відповідь: Лібіх зробив значний внесок у розвиток органічної хімії. Він запровадив елементний аналіз органічних сполук, досліджував метаболізм у рослин і тварин, а також розробив першу теорію хімічної будови органічних сполук.
Запитання 3: Які інші вчені претендують на титул батька органічної хімії?
Відповідь: На додаток до Лібіха, інші кандидати на титул батька органічної хімії включають:
- Карл Вільгельм Шеєле
- Антуан Лавуазьє
- Юн Якоб Берцеліус
- Фрідріх Велер
Запитання 4: Чому існує дискусія щодо того, хто є батьком органічної хімії?
Відповідь: Дискусія виникає тому, що внесок усіх згаданих вчених був значним і має відношення до розвитку органічної хімії. Окремий вчений не може бути названий беззаперечним "батьком", оскільки це була спільна праця всієї наукової спільноти.
Запитання 5: Який внесок у органічну хімію зробили інші претенденти на титул батька?
Відповідь:
- Шеєле відкрив кисень, азот і хлор, а також вивчав органічні кислоти та цукри.
- Лавуазьє провів кількісні дослідження горіння і дихання, заклавши основи сучасної хімії.
- Берцеліус розробив систему хімічних символів і встановив атомні ваги багатьох елементів.
- Велер синтезував сечовину з неорганічних матеріалів, що поклало край віті про те, що органічні сполуки можна утворювати лише за допомогою "життєвої сили".